Рикачев Михайло Олександрович [25.12.1840 (6.1.1841), с. Никольськоє, нині Ярославської області, — 14.4.1919, Петроград], російський метеоролог, член Петербурзької АН(Академія наук) (1896). Закінчив Морську академію (1865). З 1867 працював в Головній фізичній обсерваторії (у 1896—1913 — директор). Наукові праці по метеорології, земному магнетизму, фізичній географії, повітроплаванню. У 1868—73 зробив ряд польотів на аеростаті для дослідження вільної атмосфери. У 1896—97 за ініціативою Р. були початі спостереження з аеростатів за формою і рухом хмар. Р. вивчав рух циклонів в Європі, побудував магнітні карти Каспійського моря, брав участь в складанні «Кліматичного атласу Російської імперії» (1900). Вів велику організаторську роботу по розвитку мережі метеорологічних станцій і служби погоди. Запропонував спосіб визначення підіймальної сили гвинта («Перші досліди над підіймальною силою гвинта, що обертається в повітрі», 1871). Голова першого Міжнародного повітроплавного з'їзду (1904).
Літ.: Поташов І. Я., Академік Михайло Олександрович Рикачев, Ярославль, 1965; Буханов М. С., Юркевіч М. П., М. А. Рикачев — видатний діяч метеорології і повітроплавання, Л., 1954.
