Рилєєв Кондратій Федорович [18(29) .9.1795, с. Батово, нині Гатчинський район Ленінградської області, — 13(25) .7.1826, Петербург], російський поет-декабрист. З дрібномаєтної дворянської сім'ї. Вчився в Петербурзькому 1-м-коді кадетському корпусі (1801—1814). Учасник закордонних походів російської армії (1814, 1815). У 1818 вийшов у відставку, служив засідателем Петербурзької кримінальної палати (з 1821), правителем канцелярії Російсько-американської компанії (з 1824). У 1823 став членом Північного суспільства декабристів, очоливши потім найбільш радикальну і демократичну його частину. У своїх політичних поглядах Р. еволюціонував від помірних конституційно-монархічних до республіканських. Зіграв провідну роль в організації повстання 14 грудня 1825. Страчений у фортеці Петропавловськой в числі п'яти керівників повстання.
Літературну популярність приніс Р. сатира «До тимчасового виконавця» (1820) — гнівне викриття аракчеєвських порядків. Подальше формування творчих принципів Р. пов'язане з Вольним суспільством любителів російської словесності, членом якого він став в 1821. У 1823—25 Р. спільно з А. А. Бестужевим випускав щорічний альманах «Полярна зірка» . У 1821—23 Р. створив цикл історичних пісень «Думи» (окреме видавництво 1825): «Олег Віщий», «Мстислав Удалий», «Смерть Ермака», «Іван Сусанін», «Петро Великий в Острогожське», «Державін» і ін. Звертаючись до героїчного минулого Росії, поет переосмисляєт його у дусі власних цивільних ідеалів.
Декабристським вольнолюбієм і відчуттям наперед грядущої долі цього руху пройняте центральний твір Р. — поема «Войнаровський» (окреме видання 1825). Думки про високе цивільне служіння батьківщині Р. вкладає в сповідь головного героя поеми, засланця до Сибіру за участь в заколоті проти Петра I, піднятому Мазепою. Суперечність історизму Р. позначилася в романтичній ідеалізації Мазепи і Войнаровського, у відступі від історичної правди в ім'я пропаганди декабристських ідей. Хоча А. С. Пушкин цінував поему Р. вище за його «Думи», в «Полтаві» він сперечається з концепцією історії, вираженої у «Войнаровськом». У незавершеній поемі «Налівайко» (уривки опубліковані в 1825) Р. звертається до теми національно-визвольної боротьби українського козацтва 16 ст проти шляхетського засилля. Якнайповнішим вираженням цивільного пафосу в ліриці Р. з'явився вірш «Я чи буду в роковоє час...» («Громадянин»). У агітаційно-сатиричних піснях («Ах, де ті острови...», «Цар наш, німець російський...», «Вже як йшов коваль...», «Ах, нудно мені і в рідній стороні...» і ін.), написаних спільно з А. А. Бестужевим, звучали ненависть до самодержавно-крепостнічеському будую і прямі заклики до його скидання.
Соч.: Повні збори соч.(вигадування) [Ред., вступ. ст. і коммент. А. Р. Цейтліна], М. — Л., 1934; Вірші. Статті. Нариси. Доповідні записки. Листи. [Вступ. ст. Ст Р. Базанова], М., 1956: Справа До. Ф. Рилєєва, в збірці: Повстання декабристів, т. 1, М. — Л., 1925.
Літ.: Базанов Ст Р., поети-декабристи, М. — Л., 1950; Оксман Ю. Р., Агітаційні пісні Рилєєва, в кн.: Літературний спадок, т. 59, М., 1954; Цейтлі і А. Р., Творчість Рилєєва. М., 1955; Нечкина М. Ст, Рух декабристів, т. 1—2, М., 1955; Фрізман Л. Р., Поезія декабристів, М., 1974; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М. — Л., 1962.
