Рибалко Павло Семенович [23.10(4.11) .1894, с. Малий Істороп, нині Лебединського району Сумської області, — 28.8.1948, Москва], радянський воєначальник, маршал бронетанкових військ (1945), двічі Герою Радянського Союза (17.11.1943 і 6.4.1945). Член КПРС з 1919. Народився в сім'ї робітника. У армії з 1914. Учасник 1-ої світової війни 1914—18 — рядовий. У грудні 1917 вступив в Червону Гвардію, з січня 1919 в Червоній Армії. Учасник Громадянської війни 1918—20 — комісар полку і бригади. Закінчив курси удосконалення вищого начскладу (1926 і 1930) і Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1934). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 заступник командувача 5-ою танковою армією (травень — липень 1942), потім командуючий 5-ою (липень — жовтень 1942), 3-ою (жовтень 1942 — квітень 1943) і 3-ою гвардійською (травень 1943 і до кінця війни) танковими арміями на Брянськом, Південно-західному, Воронежському, 1-м-код Білоруському і 1-м-коді Українському фронтах. Після війни з квітня 1946 був 1-м-код заступником командувача, а з квітня 1947 командувачем бронетанковими і механізованими військами. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 3 орденами Суворова 1-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ій мірі, медалями і 3 орденами ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка).
