Реєстрові козаки, частина українських козаків, в 16 — 1-ої половини 17 вв.(століття) прийнята на військову службу польським урядом і внесена до особливого списку — реєстру. Військо Р. до. створено в 1572 по універсалові польського короля Сигизмунда II Августа для охорони південного і східного кордонів Мови Посполитої і боротьби з українським національно-визвольним рухом. Спочатку налічувало 300 чіл. на чолі із старшим по реєстру, королем, що призначається. Уряд визнавав козаками лише Р. до., які офіційно іменувалися Низовим або Запорізьким військом, отримували грошову платню і одяг, мали право самоврядності і суду. У 1578 число Р. до. було збільшено до 600 чіл. і їм переданий р. Терехтеміров із Зарубським монастирем (поблизу сучасного м. Переяслав-Хмельницький, але на правом берегу Дніпра), де розміщувалися арсенал і госпіталь. Р. до. були соціально неоднорідні; якщо старшина складалася значною мірою з української шляхти, то рядові козаки були близькі до народних мас і під час повстань неодноразово переходили на сторону повсталих. Оскільки реєстр давав різні привілеї, українські селяни прагнули попасти в нього. Під тиском народних мас польський уряд вимушений був розширювати реєстр. У 30-х рр. 17 ст чисельність реєстру вагалася від 8 до 6 тис. чіл. Під час Визвольної війни 1648—54 по Зборовському договору 1649 реєстр був встановлений в 40 тис. чіл., після поразки козаків під Білою Церквою (1651) скорочений до 20 тис. Після возз'єднання України з Росією (1654) реєстр формально встановлений в 60 тис. чіл., але фактично не складався.
