Ремізів Олексій Михайлович [24.6(6.7) .1877, Москва, — 26.11.1957, Париж], російський письменник. Народився в багатій старокупечеськой сім'ї. В молодості брав участь в студентських виступах, піддавався репресіям. Поневірявся по глухих кутах Росії. Друкувався з 1902. Автор своєрідно стилізованих під «допетровськую» старизну книг («Лімонарь, тобто: Луг духовний», «Посолонь», обидві — 1907; «Докука і балагурье», 1914 «Николіни притчі», 1917) і драматургічних творів у дусі середньовічних містерій («Про Іуду, принца Іськаріотськом», 1908; «Бісівське дійство», «Цар Максиміліан», обидва — 1919). У прозі Р. (романи «Годинник», «Ставок», обидва — 1908; повести «П'ята виразка», «Невгамовний бубон») — враження дитинства, задушливої купецької старизни, московського і провінційного фабричного і вуличного побуту; реальність тут перешаровується фантастикою, маревними баченнями. У революціонерах — «перероблювачах» життя Р. бачив фанатиків і безпідставних фантазерів («Ставок», «Півник»). Соціальний песимізм Р. виразився в «Слові про погибель землі російської» (опубліковане 1918). У 1921 Р. емігрував. Написав за кордоном автобіографічні книги: «Звихрена Русь» (1927), «По карнизах» (1929), «Підстриженими очима» (1951). В кінці життя виявляв цікавість до СРСР, прийняв радянське підданство.
Створений Р. оригінальний стиль «візерунчастої», «орнаментальної» прози в 10—20-і рр. зробив вплив на деяких письменників (М. М. Прішвін, Е. І. Замятін, Би. А. Пільняк, учасники групи «Серапіонови брати»).
Соч.: Соч., т. 1—8, СП(Збори постанов) Би, 1910—12.
Літ.: Чуковський До., Психологічні мотиви в творчості Олексія Ремізова, в його книзі: Книга про сучасних письменників, П., 1914; Кодрянськая Н., Олексій Ремізов, Париж, 1959; Еренбург І., Люди, роки, життя, книга 1—3, Собр. соч.(вигадування), т. 8, М., 1966; Купрін А. І., Олексій Ремізов. Годинник. [Рец.], у книга: А. І. Купрін про літературу, Мінськ, 1969; Історія російської літератури кінця XIX — нач. XX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1963.
