Рекрутська повинність
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Рекрутська повинність

Рекрутська повинність, система комплектування русявий.(російський) регулярній армії в 18—19 вв.(століття) Початком переходу до Р. п. з'явилися зміни в складі і порядку набору даточних людей по указу 1699; остаточно введена Указом 1705. Р. п. підлягали всі податниє стани, для яких вона була общинной і довічною (тобто рекрутів виставляла община на довічний термін). Набор в армію кріпосних селян по Р. п. звільняв їх від кріпосної залежності. Дворянство було вільне від Р. п. і служило в армії на ін. підставах. Пізніше від Р. п. було також звільнено купецтво, сім'ї церковних служителів, почесних громадян, жителів Бесарабії і віддалених районів Сибіру. До 1858 з 29,5 млн. чоловіків в Росії Р. п. підлягали 23,5 млн. чіл. Термін служби спочатку був довічним, з 1793—25 років, з 1834—20 років з подальшим перебуванням В т. н. безстроковій відпустці в течія 5 років. У 1855—1872 були встановлені послідовно 12-, 10- і 7-річні терміни служби і відповідно перебування у відпустці 3, 5 і 8 років. Вік рекрутів до 1708 складав 17—32 роки, до 1726 — 20—30 років, до 1766 — «всякого зросту», до 1831 — 17—30 років, до 1855 — 20—35 років, до 1874 — до 30 років. До 1724 рекрути бралися з розрахунку 1 рекрут з 20 дворів, з 1724 — від певного числа душ. Набори вироблялися у міру потреби і в різних кількостях. У 1831 були введені щорічні набори, які ділилися на звичайних, — 5—7 чіл. з 1000 душ, посилені — 7—10 чіл. і надзвичайні — понад 10 чіл. Під час Кримської війни 1853—56 набір доходив до 50—70 чіл. з 1000 душ, не рахуючи ополчення. У 1856—62 набори не вироблялися, в 1863—74 набір складав 4—6 чіл. з 1000 душ і давав щорік 140—150 тис. рекрутів. Кандидатури рекрутів повинні були визначатися міською або селянською общиною, але для поміщицьких селян цілком залежали від волі поміщика. У ін. податних станах порядок черговості рекрутів, узаконений Рекрутським статутом 1810, грунтувався на складному і дробовому обліку робочої сили кожної сім'ї. Р. п. був украй важким для селянського господарства і тому існувала практика найму мисливців суспільством і окремими особами. У 40-х рр. 19 ст держава узяла наймання в свої руки: на кожного найнятого випускалася залікова квитанція вартістю 485 крб., придбання якої звільняло від Р. п. У 1874 Р. п. була замінена загальною військовою повинністю .

загрузка...