Рейснер Ігор Михайлович [27.12.1898(8.1.1899),Томськ, — 7.2.1958, Москва], радянський сходознавець, доктор історичних наук (1953). Член КПРС з 1944. Закінчив в 1916 гімназію в Петрограді. Після жовтня революції 1917 працював в Народному комісаріаті юстиції і Соціалістичної академії; у 1919—26 — в системі Народного комісаріату закордонних справ (в т.ч. в Афганістані в 1919—21). У 1924 закінчив східний факультет Військової академії РККА. У 1925—35 працював в Міжнародному аграрному інституті, одночасно викладав в Московському інституті сходознавства, з 1935 професор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова), з 1938 науковий співробітник АН(Академія наук) СРСР (з 1957 завідувач сектором історії Індії у відділі Індії інституту сходознавства АН(Академія наук) СРСР). Один з основоположників радянської індології і афганістіки. Розробляв найважливіші проблеми суспільного розвитку і національно-визвольного руху народів Індії. Першим досліджував складання феодальних стосунків і державності у афганців; був таким, що зачинає вивчення основних питань новітньої історії Афганістану. Значне місце в працях Р. займає дослідження загальних закономірностей історичного розвитку національно-визвольної боротьби народів Сходу. Р. — один з творців і відповідальних редакторів багатьох узагальнювальних робіт по історії Сходу.
Соч. : Розвиток феодалізму і утворення держави у афганців, М., 1954: Народні рухи в Індії в XVII—XVIII ст, М., 1961. Бібл. праць Р. див.(дивися) «Радянське сходознавство», 1958 № 4.
