Резервна валюта, валюта, що нагромаджується центральним банком тієї або іншої країни для здійснення міжнародних платежів. Як резервна зазвичай виступає вільно конвертована (оборотна) валюта. В кінці 60 — початку 70-х рр. 20 ст найбільш широке вживання як Р. ст отримали долар США, англійський фунт стерлінгів, а також марка ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), які обслуговують більше половини міжнародного платіжного звороту капіталістичних країн. У значно меншій мірі функції Р. ст виконують французький франк, японська ієна, голландський гульден, швейцарський франк. Використання валюти країни як Р. ст залежить від міри участі цієї країни в міжнародному розподілі праці, ролі, яку вона грає в міжнародній торгівлі. Р. ст стає, як правило, валюта, обслуговуюча значний за своїм обсягом міжнародний торгівельний зворот («торгівельна валюта»), а також валюта країни з високим економічним потенціалом (що поставляє на світовий ринок широку номенклатуру високоякісних товарів). Велике значення має і положення валюти на міжнародному ринку позикових капіталів . Наприклад, швейцарський франк, не будучи «торгівельною валютою», виступає як Р. ст, оскільки швейцарські банки, що володіють високою міжнародною репутацією, мають великі можливості швидкої мобілізації значних грошових коштів і вклади в цих банках вважаються надійним приміщенням капіталу. Використання валюти тієї або іншої країни як Р. ст зв'язане і з технічними можливостями обслуговування міжнародних розрахунків — зокрема, наявністю в країни розвиненої мережі що мають міжнародний авторитет банківських установ. Так, не дивлячись на значне зниження ролі Великобританії на світових ринках і падіння вартості фунта стерлінгів, за останнім зберігається роль Р. ст завдяки наявності в країни розгалуженої по всьому світу мережі банків (див. також ст. Валютні резерви ).
