Регер (Reger) Макс Іоганн Баптіст Іозеф (19.3.1873, Бранд, Верхній Пфальц, — 11.5.1916, Лейпціг), німецький композитор, органіст, піаніст і диригент. Займався композицією у Х. Рімана (1890—93). Викладав композицію в Мюнхені, Лейпцігу, керував придворною капелою в Мейнінгене (1911—14). У творчості Р. представлені всі жанри, окрім опери. Інструментальна музика Р. переважно непрограммна; одне з нечисленних виключень — 4 поеми по А. Бекліну для симфонічного оркестру (1913), відмічені впливом Р. Штрауса і К. Дебюссі. Стиль Р. склався переважно під дією Баха (якому Р. присвятив органну сюїту «Пам'яті Баха», 1894—95), Брамса і гармонії Вагнера. У виборі жанрів і форм (старовинна сюїта, прелюдія і фуга, сольна соната, кончерто гроссо), в захопленні органом, в пристрасті до поліфонії, яка була для Р. суттю його музичного мислення, виявилися неокласичні тенденції, особливо в останніх вигадуваннях: концерт в старовинному стилі для оркестру (1912), варіації і фуга на тему Моцарта для оркестру (1914). У цих творах Р. прийшов до прояснення гармонійної мови і лаконічною лінеарності листи, що передбачають неокласицизм 20 ст
Літ.: Каратигин Ст, М. Регер, в його книзі: Ізбр. статті, М. — Л., 1965; його ж, Новітні течії в західноєвропейській музиці, там же; Коломійцов Ст, Музика сьогодення. Ріхард Вагнер і пошуки нових богів, в його книга: Статті і листи, Л., 1971; Шалтупер Ю., Нотатки про Макса Регере, «Радянська музика», 1973 № 12.
