Ревербератор, пристрій для досягнення штучним шляхом ефекту реверберації, вживане переважно при формуванні програм радіо- і дротяного мовлення, звукового супроводу телепередач і при звукозаписі. На вхід Р. подається електричний сигнал, що несе звукову інформацію. Дія Р. зводиться до складання цього основного сигналу з послідовністю електричних сигналів убуваючої амплітуди, що несуть ту ж інформацію, але затриманих відносно основного сигналу в часі. Час реверберації визначається вимогами до характеру звучання: зазвичай воно вибирається в межах від 0,8—1,5 сік до 5—8 сек. З виходу Р. сигнал поступає на звуковідтворюючий або звукозаписний пристрій. Як правило, Р. забезпечують звучання, близьке за якістю до природного. Найбільш поширені магнітний аркушевий і пружинний Р.
В магнітному Р. послідовність імпульсів, що запізнюються, формується за допомогою рухомого з постійною швидкістю кільцевого носія (магнітного барабана або склеєної в кільце магнітної стрічки), на якому записується вхідний сигнал ( мал. 1 ). У аркушевому Р. елементом, в якому відбувається запізнювання сигналів, служить вільно підвішений тонкий сталевий аркуш (у нім збуджуються вигинисті коливання що відбиваються від країв). У пружинному Р. елемент затримки сигналів — одна або декілька спіральних пружин, в яких збуджуються крутильні коливання ( мал. 2 ).
Особливі магнітні Р. — т.з. амбіофони — застосовують для поліпшення акустичних характеристик приміщень. У залах, де звуки сильно заглушаються, з їх допомогою електроакустичним способом імітують віддзеркалення звуку від стелі і стенів і тим самим створюють для слухачів умови сприйняття звуку, близькі до оптимальних.
Літ.: Дрейзен І. Р., Системи електронного управління акустикою залів і радіомовних студій, М., 1967; Козюренко Ю. І., Штучна реверберація, М., 1970.
