Ревербераційна камера (дзвінка, дифузна), приміщення для акустичних вимірів, в якому звук по можливості повністю відбивається від поверхонь, що захищають, і в кожній точці якого звуковий тиск в середньому однаково, а прихід звукових хвиль з різних напрямів рівноімовірний. Стіни Р. до. виготовляють із залізобетону і цеглини, а внутрішня поверхня Р. до. облицьовували матеріалами з мінімальним звукопоглинанням (високомарочним цементним розчином, мармуром і ін.). Дифузність звукового поля досягається неправильністю форми Р. до. (непаралельність поверхонь, що захищають, спеціально створені нерівності на стінах), а також розвішуванням в них у випадковому порядку елементів, що відображають, у вигляді зігнутих пластин. Зазвичай Р. до. ізолюють від зовнішніх звуків і вібрацій. Звукове поле в Р. до. створюється 2—4 гучномовцями направленими в кути Р. до.
В Р. до. об'ємом ~ 200 м-код 3 виробляють виміри коефіцієнта звукопоглинання матеріалів, градуювання вимірювальних мікрофонів і шумомірів, виміру потужності випромінювання гучномовців, акустичної віддачі машин і ін. джерел шуму, суб'єктивні дослідження слуху, виміри рівня гучності шумів. Інколи Р. до. користуються також для виміру характеристик електромагнітних хвиль; в цьому випадку її обробляють зсередини мідною фольгою. Два суміжний Р. до. об'ємом ~ 50 м-код 3 кожна із загальним отвором в одному із стенів застосовуються для вивчення звукоізолюючих властивостей різних матеріалів і конструкцій в архітектурній і будівельній акустиці. Якість Р. до. характеризується часом реверберації (див. Реверберація ) і рівномірністю звукового поля.
Літ.: Беранек Л., Акустичні виміри, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1952; Блінова Л. П., Колісників А. Е., Ланганс Л. Би., Акустичні виміри, М., 1971.
