Рапсодія (від греч.(грецький) rhapsodía — спів або декламація співучо епічних поем; епічна поема, гімн рапсода ), вокальний або інструментальний твір, який як би відтворює виконання старогрецького певца-рапсода, а також співця-оповідача національного епосу ін. країн. Для Р. характерні свобода форми, що складається з тих, що змінюють один одного різнохарактерних, деколи гостро контрастних епізодів, використання народно-пісенних тим, епічний дух. Особливу популярність придбали фортепіанні Р., створені Ф. Лістом [15 «Угорських рапсодій» (1846—85), «Іспанська рапсодія», 1863]. У цих Р. використані справжні народні теми (угорських циганів і іспанські). Декілька фортепіанних Р. написав І. Брамс (опуси 79 і 119). Створювалися також Р. для оркестру («Слов'янські рапсодії» Дворжака, «Іспанська рапсодія» Равеля), для виконуючих соло інструментів з оркестром (для скрипки і оркестра— «Норвезька рапсодія» Дало, для фортепіано з оркестром — «Українська рапсодія» Ляпунова, «Рапсодія в блюзових тонах» Гершвіна, «Рапсодія на тему Паганіні» Рахманінова) і для ін. складів. Р. писали і радянські композитори («Албанська рапсодія» Караєва для оркестру).
Літ.: Мейен Е., Рапсодія, М., 1960; Salmen W., Geschichte der Rhapsodic, Z. — Freiburg in Breisgau, 1966.
