Ранджбари (перс., буквально — трудящі), особливі категорії феодально-залежних селян: 1) у Ірані, Азербайджані і Східній Вірменії в 16—19 вв.(століття) — селяни, що отримували від феодала землю, воду для зрошування, насіння, робоча худоба і що віддавали йому за це частина урожаю. 2) У деяких ханствах Азербайджану — селяни, зайняті виключно роботами в особистому господарстві їх власника. На відміну від райятов, Р. не входили до складу сільських громад і були прикріплені не до землі, а до особи власника (потомствено). У Р. міг бути (наказом хана) обернений будь-який райят. Ряди Р. поповнювалися також втікачами з ін. ханств і полоненими, відведеними під час воєн між ханствами. Після приєднання закавказьких ханств до Росії (1846) Р. були включені в загальну масу кріпосних селян.
Літ.: Петрушевський І. П., Нариси по історії феодальних стосунків в Азербайджані і Вірменії в XVI — початку XIX вв.(століття), Л., 1949; Гасанов І. М., З історії феодальних стосунків в Азербайджані, Ранджбари в XIX ст, «Тр. інституту історії і філософії АН(Академія наук) Азербайджанською РСР», 1956, т. 8; Сумбатзаде А. С., Сільське господарство Азербайджану в XIX ст, Баку, 1958: Папазян А. Д., Аграрні стосунки в Східній Вірменії в XVI—XVII вв.(століття), Ер., 1972.
