Рамон-і-Кахаль (Ramon в Cajal) Сантьяго (1.5.1852, Петілья, Наварра, — 17.10.1934, Мадрид), іспанський гістолог. У 1873 закінчив університет в Сарагосе (професор з 1877). Професор університетів у Валенсії, Барселоні, а з 1892 по 1922 в Мадриді, де організував і очолив лабораторію біологічних досліджень, перейменовану пізніше в інститут його імені. Своїми дослідженнями Р.-и-К. обгрунтував (1894) нейронну теорію будови нервової системи. Автор класичних робіт про будову сітківки ока, спинного мозку, мозочка і ін. частин нервової системи. Прагнув функціонально осмислити значення відкритих ним структур. Вивчав ембріональний гістогенез, процеси дегенерації і регенерації нервової системи хребетних, зокрема нервів після їх пошкодження, а також зорові центри деяких безхребетних. Розробив ряд спеціальних нейрогістологічних методик. Нобелівська премія (1906; спільно з До. Гольджі).
Соч.: Histologie du système nerveux de l''homme et des vertébrés, v. 1—2, P., 1909—11; Degeneration and regeneration of the nervous system, v. 1—2, Oxf. — L., 1928; Studien über die Hirnrinde des Menschen, H. 1—5, Lpz., 1900—06.
