Ракич (Pakіћ) Мілан (18.9.1876, Бєлград, — 30.6.1938, Сребрняк, поблизу Загреба), сербський поет, академік Сербської АН(Академія наук) (1934). Вивчав право в Бєлграді, потім в Парижі (1898—1901). Друкувався з 1902. Опублікував збірки віршів в 1903, 1912, 1924, 1936. Поезія Р., що формувався під впливом французького символізму, передає відчуття ворожості світу людині, мотиви скептицизму, трагічній і гордій любові до батьківщини (цикл віршів присвячений Косову полю, 1905—11). Сила життя, тяга до земної краси характерні для віршів Р. про любов і природу.
Соч.: Песме, Београд, 1904; Нове песме, Београд, 1912; Песме, Загріб, 1924; Песме, Београд, 1936; Песме, Новини Сад, 1961.
Літ.: Дороніна Р. Ф., Лірика Мілана Ракича, в збірці: Зарубіжні слов'янські літератури. XX століття, М., 1970; hуріћ Ст, Мілан Ракић, Београд, 1957; Гавріловіћ З., Мілан Ракић, в його кн.: Од Bojіcлава до Діса, Београд, 1958.
