Рак Василь Іванович [р. 26.1(8.2) .1909, Петербург], двічі Герою Радянського Союза (7.2.1940 і 22.7.1944), генерал-майор авіації (1958), доктор військово-морських наук (1967), професор (1969). Член КПРС з 1932. Народився в сім'ї службовця. У Червоній Армії з 1928. Закінчив військово-теоретичну школу льотчиків (1929), 1-у Військову школу льотчиків, Військову школу морських льотчиків (1931), Військово-морську академію (1942), Військову академію Генштабу (1946). Брав участь в радянсько-фінляндській війні 1939—40 — командир ескадрильї 57-го бомбардувального авіаполку. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 на Чорноморському і Балтійському флотах — командир морської авіабрігади, заступник командувача 3-ою особою Севастопольської авіагрупи (1942—43), помічник командира 9-ій штурмовій авіадивізії (1944), командир 12-го гвардійського авіаполку (травень 1944 — лютий 1945). Зробив 68 бойових вильотів, брав участь в потопленні німецького крейсера ППО(протиповітряна оборона) «Ніобе» в порту Котка. Після війни на відповідальних посадах у військах. З 1948 на викладацькій роботі у Військово-морській академії, з 1952 начальник кафедри, з 1971 в запасі. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки і медалями.
