Радіоспектрометр (радіоспектрограф) в радіоастрономії, пристрій для дослідження спектру космічного радіовипромінювання, що приймається радіотелескопом . Застосовується головним чином для дослідження спектральних радіоліній, що утворюються в міжзоряному середовищу . До складу Р. входять: високочутливий радіоприймач супергетеродина, аналізатор спектру і реєструючий пристрій. У приймачі високочастотні електричні коливання, викликані досліджуваним випромінюванням, посилюються і перетворяться до частот, на яких працює аналізатор. Найбільшого поширення набули багатоканальні аналізатори з вузькосмуговими фільтрами налаштованими на різні частоти досліджуваної ділянки спектру. На виході кожного фільтру реєструється сигнал, пропорційний потужності електричних коливань, що пройшли через фільтр. Зазвичай в Р. передбачені пристрою для виключення впливу безперервного спектру космічних радіоджерел і власних шумів приймача.
Основними параметрами Р. є роздільна здатність по частоті D f p і чутливість. У Р. з фільтровими аналізаторами D f p визначається шириною смуги частот, що пропускаються вузькосмуговим фільтром. Залежно від ширини найбільш вузьких деталей досліджуваного спектру значення D f p складають від 10 2 до 10 6 гц. Чутливість Р. визначається формулою D Р =, де D Р — мінімальна вимірювана потужність, усереднена в смузі D f p a — коефіцієнт порядку одиниці, Р — сумарна потужність шумів приймача і випромінювання, що приймається, Т — час інтеграції вихідних сигналів, виражений в сек. Для підвищення чутливості Р. застосовуються малошумливі квантові або параметричні підсилювачі і тривала (до декількох годин) інтеграція вихідних сигналів.
Літ.: Дрейк Ф. Д., Радіоастрономічні приймачі і їх калібрування, в книзі: Телескопи, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963; Рижков Н. Ф., Апаратурні методи радіоспектроскопії міжзоряного середовища, «Астрофізичні дослідження», 1974, т. 6.
