Радимичі, староруське племінне об'єднання останніх століть 1-го тис. н.е.(наша ера) Землі Р. лежали в східній частині Верхнього Поднепровья, по р. Сожу і її припливам. Територія Р. зручними річковими дорогами була пов'язана з центральними областями Київської держави. Судячи по археологічних даних, по рівню економічного, соціального і культурного розвитку, Р. не відрізнялися від своїх сусідів. У 11—12 вв.(століття) на їх землі відомі феодальні міста: Гомій (Гомель) і Чичерськ на Соже, Вщиж на Десні, Воробьін, Ропейськ, Стародуб і ін. Археологічні пам'ятники Р. досліджені недостатньо. Специфічна етнічна ознака Р. 9—11 вв.(століття) — семипроменеві скроневі прикраси з бронзи або срібла. Про Р. збереглися мало відомостей. В середині 9 ст вони платили дань хазарам. У 885 Р. були приєднані князем Олегом до Київської держави; пізніше згадуються в складі військ Олега, що ходили в 907 на Царьград. Остаточно Р. втратили політичну самостійність в 984, коли їх військо було розбите на р. Піщане воєводою князя Владіміра Святославіча Вовчим Хвостом. Згодом територія Р. увійшла до кордонів Чернігівського і частково Смоленського князівств. Востаннє Р. згадуються в літописі під 1169.
Літ.: Третяків П. Н., Східнослов'янські племена, 2 видавництва, М., 1953; його ж, Фінно-угри, балти і слов'яни на Дніпрі і Волзі, М. — Л., 1966.
