Рада робочої і селянської оборони 1918—20 (Рада оборони), надзвичайний найвищий орган Радянської держави, що діяв в умовах Громадянської війни, що почалася, і військової інтервенції 1918—20. Був головним військово-господарчим центром Радянської республіки. Створений ВЦИК 30 листопада 1918 у виконання декрету ВЦИК від 2 вересня 1918, яким Радянська республіка була оголошена військовим табором. Володів всією повнотою влади в справі мобілізації сил і засобів для захисту Радянської держави. Головою Ради оборони був призначений В. І. Ленін як голова СНК(Рада Народних Комісарів). До складу Ради входили представники від ВЦИК, від РВС(Реввоєнрада) Республіки, Народного комісаріату шляхів сполучення, заступник наркома продовольства і голова Надзвичайної комісії з постачання Червоної Армії. Секретар Ради оборони — Л. А. Фотієва. Постанови Ради оборони були обов'язкові для центральних і місцевих відомств і установ, для всіх громадян. Він контролював діяльність РВС(Реввоєнрада) і ін. військових органів. У квітні 1920 Рада оборони реорганізована в Рада праці і оборони .
Літ.: Про утворення Ради Робочої і Селянської оборони, «Збори узаконень і розпоряджень Робочого і Селянського уряду» 1918, 22 грудня № 91—92, ст. 924; Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 603).
