Пічета Володимир Іванович [9(21) .10.1878, Полтава, - 23.6.1947, Москва], радянський історик, акад.(академік) АН(Академія наук) СРСР (1946) і АН(Академія наук) БССР (1928). Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету (1901). Вів наукову і педагогічну роботу на Україні, з 1905 — в Москві. Ректор Білоруського університету (1921—29). З кінця 30-х рр. працював в інституті історії АН(Академія наук) СРСР і в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). З 1946 заступник директора інституту слов'янознавства АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по соціально-економічній і культурній історії Росії, Білорусії, Литви, України і Польщі.
Соч.: Історія народного господарства в Росії XIX—XX вв.(століття), М., 1922; Історія селянських хвилювань в Росії, Мінськ, 1922; Історія сільського господарства і землеволодіння в Білорусії, ч. 1, Мінськ, 1927; Аграрна реформа Сигизмунда-Августа в Литовсько-російській державі, [2 видавництва], М., 1958; Білорусія і Литва в XV—XVI вв.(століття), М., 1961.
Літ.: Уч. зап.(західний) інституту слов'янознавства, т. 1, М., 1949 (ст. Бахрушина С. Ст, Ткаченко Н. М., Никітіна С. А., Королюка Ст Д. і список праць Ст І. Пічети); Королюк Ст Д., В. І. Пічета (досвід творчого портрета), «Питання історії», 1970 № 8.
