Пішегрю (Pichegru) Шарль (16.2.1761, Ле-Планш, поблизу р. Арбуа, Франш-Конте, - 6.4.1804, Париж), французький військовий і політичний діяч, дивізійний генерал (1793). Народився в селянській сім'ї. Закінчив коледж (1780) і викладав у військовій школі в Брієнне. У 1783 брав участь у війні за незалежність Північної Америки. У 1791 президент Якобінського клубу в Безансоне, потім командував батальйоном Національної гвардії. Висувався в час революційних воєн. У 1793 командував Рейнською армією, в 1794—95 — Північною армією при завоюванні Голландії. У квітні 1795 подавив повстання якобінців в Парижі, потім командував армією Рейнсько-мозельськой. У 1795 вступив в зв'язок з емігрантами-роялістами і з 1796 був звільнений від командування. У 1797 вибраний головою Ради п'ятисот і, спираючись на роялістську більшість, виступав проти Директорії. В результаті перевороту 18 фруктідора (4 вересня 1797) було арештовано і засланий, але в 1798 біг до Англії, а потім до Пруссії. У 1803—04 разом з Же. Кадудалем готував замах на Наполеона, але був арештований і покінчив самогубством у в'язниці.
