Піроплазмідози, група широко поширених кровепаразітарних хвороб домашніх і диких ссавців, птиць, риб і земноводних (відомі випадки зараження і людини); викликаються одноклітинними організмами піроплазмідамі . Економічний збиток складається із загибелі тварин (смертельність 30—60%), зниження продуктивності, значних витрат на проведення профілактичних і лікувальних заходів. Збудники П. паразитують усередині еритроцитів тварин; у забарвлених препаратах мають округлу, грушовидну, парногрушевідную, амебовідную і ін. форми.
П.— сезонні хвороби, реєструються переважно у весінньо-літній період, що пов'язане з передачею збудників членистоногими переносниками — іксодовимі кліщами. П. характеризуються лихоманкою, анемією, жовтяничністю слизистих оболонок, гемоглобінурією. Тварини пригноблювані апетит знижений або відсутній, порушується діяльність сердечнососудістой і травною систем. Що перехворіли П. тварини набувають імунітету в межах терміну паразитоносійства (від 4 місяців до 2—3 років). Профілактика — оберігання тварин від нападу заражених кліщів, а також обробка тварин спеціальними препаратами (химіопрофілактіка). Див. також бабезіози, нутталіоз, піроплазмоз, тейлеріоз .
Літ.: Абрамов І. Ст, Особливості піроплазмоза і нутталіоза коней різних зон СРСР, М., 1962 (Автореферат дісс.); Догель Ст А., Полянський Ю. І., Хейсин Е. М., Загальна протозоологія, М.— Л., 1962; Марков А. А., Кровопаразітарниє захворювання сільськогосподарських тварин (піроплазмози, бабезієллози, нутталіоз, тейлеріози, анаплазмози) і принципи боротьби з ними в СРСР, «Тр. Всес. інституту експериментальної ветеринарії», 1957, т. 21, с. 3—33.
