Піренн Анрі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Піренн Анрі

Піренн (Pirenne) Анрі (23.12.1862, Вервье, - 24.10.1935, Брюссель), бельгійський історик. У 1886-1930 професор університету (у 1991-21 ректор) Гентського член Бельгійської королівської академії наук, літератури і витончених мистецтв. В центрі наукових досліджень П. знаходилася соціально-економічна історія західноєвропейського середньовіччя. Розробляючи проблему виникнення і розвитку середньовічного міста і його інститутів (книга «Міста середньовіччя», 1927 — в російському переведенні «Середньовічні міста і відродження торгівлі», 1941, і ін. роботи), П. розвивав теорію походження міста з купецького поселення; перебільшував роль купецтва і торгівлі в історичному процесі. Основним стрижнем фундаментальної роботи П. «Історія Бельгії...» (т. 1—7, 1900—32, доведена до 1914; перевидана з 1972. Часткове російське переведення «Середньовічні міста Бельгії», 1937; «Нідерландська революція», 1937) є проблема виникнення бельгійської нації. Виходячи з тези про єдність соціально-економічного розвитку окремих бельгійських областей, він доводив історичну єдність бельгійської нації і історичну закономірність існування бельгійської держави. П. зайняв одне з провідних місць в полеміці, що розвернулася в буржуазній медієвістіке 20—30-х рр. з питання про характер переходу від античності до середньовіччя. Він створив концепцію економічного розвитку цього періоду, виходячи з свого уявлення про першенствуючу роль зовнішньої торгівлі в історичному процесі (остаточно оформлена в книзі «Магомет і Карл Великий», 1937). Переломний момент в соціальному житті Західної Європи він пов'язував з арабськими завоюваннями 7—8 вв.(століття), що поклали середземноморській транзитній торгівлі між європейським З. і В.; в результаті з 8 ст основою економічного життя стає натуральне господарство, міське життя завмирає. З витісненням арабів з Середземномор'я в 11 ст знов відроджуються торгівля і міста. З розвитком середньовічного міста П. зв'язував і розвиток капіталізму, який визначав дуже розпливчато і першу стадію розвитку якого відносив (у Фландрії і Північній Італії) вже до кінця 11—12 вв.(століття); відповідно модернізував і соціальні стосунки середньовічного міста.

  Для теоретіко-методологічніх переконань П., що залишалися в основному в рамках позитивізму, характерні еклектизм, плюралізм, психологизация історичного процесу і в той же час — визнання історичних закономірностей, постановка соціально-економічних проблем великої історичної важливості. П. створив в Бельгії свою історичну школу і зробив великий вплив на західноєвропейську медієвістіку (у новітній буржуазній історіографії концепції П. і його періодизація соціально-економічного розвитку піддаються критиці).

  Літ.: Садретдінов Р. До., Теоретіко-методологічні основи історичної концепції Анрі Піренна, в збірці: Праці Томська гос.(державний) університету, т. 187, сірок.(середина) історична. Методологічні і історіографічні питання історичної науки, ст 4, Томськ, 1966; Bloch М., Henri Pirenne, «Revue historique», 1935, t. 176 № 359; Ganshot F. L., Pirenne (Henri), в кн.: Biographie nationale, t. 30, Suppl., t. 2 Brux., 1959, fasc. 2.

  Г. К. Садретдінов