Піотровський Борис Борисович [народився 1(14) .2.1908, Петербург], радянський археолог і історик-сходознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1970) і АН(Академія наук) Вірменською РСР (1968), заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1964). Член КПРС з 1945. У 1953—64 завідувач Ленінградським відділенням інституту археології АН(Академія наук) СРСР, з 1964 директор Ермітажу, з 1966 також завідуючий кафедрою історії Древнього Сходу БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). З 1930 досліджує археологічні пам'ятники Закавказзі, Північного Кавказу і Середньої Азії. У 1961—63 керував археологічною експедицією АН(Академія наук) СРСР в Нубії (АРЕ). Особливо значительни підсумки його розкопок (1939—71) урартського міста і фортеці на горбі Кармір-Блур, в Єревану. Основні праці присвячені історії, культурі і мистецтву Кавказу і Древнього Сходу, зокрема держави Урарту і питанням походження і древньої історії вірменського народу. Державна премія СРСР (1946) за роботу «Історія і культура Урарту» (1944). Член-кореспондент іноземної академій (Баварською АН(Академія наук), Британською АН(Академія наук), Академії написів і витонченої словесності у Франції). Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Археологія Закавказзі з прадавніх часів до 1 тисячоліття до н.е.(наша ера), Л., 1949; Кармір-Блур, т. 1—3, Ер., 1950—55; Ванськоє царство, М., 1959; Мистецтво Урарту VIII—VI вв.(століття) до н.е.(наша ера), Л., 1962.
