Пільняк (псевдонім; справжнє прізвище Вогау) Борис Андрійович [29.9(11.10) .1894—1937], російський радянський письменник. Народився в сім'ї ветеринарної лікарки в р. Можайське. Закінчив Московський комерційний інститут (1920). Друкувався з 1915. Один з перших битопісателей Жовтневої революції 1917, яку він, не зрозумівши її характеру, змальовував як вибух анархічної стихії, «завірюха», «повінь». І відсталий патріархальний побут, що протистоїть революції, і багатоликий російський обиватель включалися П. в той же єдиний «життєвий потік» («Голий рік», 1921; «Завірюха», «Іван та Марья», обидві 1922; «Машини і вовки...», 1925). Намагаючись створити образи позитивних героїв — більшовиків, він змальовував їх як узагальнено-символічні образи залізних, вольових людей в «шкіряних куртках». П. властивий широкий стилістичний діапазон: від усебічності традиційної прози з ухилом в натуралізм до журналістського репортажу, насиченого цитатами з документів і статистичними даними. Ідейна нечіткість поглядів П. приводила його до серйозних помилок («Повість непогашеного місяця», 1927; опублікована за кордоном повість «Червоне дерево», 1929). Проте надалі, долаючи їх, П. вніс свій вклад в становлення «виробничого» романа («Волга впадає в Каспійське море», 1930) і жанру радянського нарису. П. створили ряд творів, де установка на місцевий колорит поєднувалася з соціально-історичним аналізом («0''кей», 1933; «Камені і коріння», 1934; «Дозрівання плодів», 1935). Для історичної прози П. характерне осмислення колізій сучасності на матеріалі минулого («Його величність Кнесь Piter Komandor», 1922; «Штосс в життя», 1929).
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—8, М.— Л., 1929—1930; Статті і матеріали, Л., 1928; Соляна комора (гл. з романа), «Москва», 1964 № 5.
Літ.: Воронський А. До., Би. Пільняк, в його кн.: Літературні портрети, т. 1, М., 1928; Андрєєв Ю., Революція і література, Л., 1969; Іванов Ст, ідейно-естетичні принципи радянської літератури, М., 1971; Плукш П. І., Формування і розвиток соціалістичного реалізму, М., 1973.
