Підпрограма , частина програми ЦВМ, що має самостійне значення і вживана при вирішенні різних завдань одного класу. П., як правило, описує самостійний етап обчислювального процесу і може бути використана неодноразово в одній або декількох різних програмах. Типові П. — обчислення елементарних функцій (sin х, In х, е -х і ін.) вирішення систем рівнянь, вивід з ЦВМ(цифрова обчислювальна машина) результатів обчислень в різній формі і т.п. Якщо в процесі виконання основної програми потрібно використовувати П., то з відповідного місця програми здійснюється звернення до П., а після її виконання — повернення до основної програми. При виконанні одній П. можливе звернення до іншої. П. повинна володіти наступними властивостями: уніфікованим порядком звернення, що дозволяє при допомозі однієї або декількох команд в основній програмі звернутися до виконання П.; широкими межами вихідних даних (наприклад, аргументу функції), в яких може виконуватися П.; можливістю виконання П. в різних місцях пам'яті ЦВМ(цифрова обчислювальна машина). П. часто об'єднуються в бібліотеки підпрограм . П., на яких накладені тяжкі умови, що уніфікують спосіб їх вживання, звані стандартними. Системами стандартних П. користуються при автоматизації програмування . Використання П. — одна з доріг зниження витрат часу і сил на складання програм ЦВМ(цифрова обчислювальна машина); П. — основа модульного програмування.
Літ.: Лавров С. С., Введення в програмування, М., 1973 (літ.).
