Підготовка шахтного поля , розділення шахтного поля гірськими виробленнями на частини відповідно до горно-геологічних умов і прийнятої технології відробітку родовища. У СРСР при розділенні шахтного поля підготовчими виробленнями основне поширення знайшли поверховий, панельний, блоковий і змішаний (комбінований) способи підготовки.
При поверховому способі шахтне поле по падінню пласта або покладу ділять на частини (поверхи) відкатувальними і вентиляційними штреками, які починають проходіть від головного розкриваючого вироблення. Залежно від горно-геологічних умов і технології видобутку висота поверху складає зазвичай 50—300 м. В необхідних випадках поверх ділять по висоті на 2—4 підповерхи.
При панельному способі шахтне поле на рівні околоствольного двору виробленнями головного відкатувального горизонту ділиться на дві частини — поле по повстанню і поле по падінню, які потім розділяють по тому, що випрало на частини — панелі. В межах кожної панелі проводять бремсберг або ухил в середній її частині (двосторонні панелі) або в її кордонів (однобічні панелі). Розміри панелі досягають 3 км. Панель штреками ділять на яруси або виємочниє стовпи шириною 50—200 м. Панельний спосіб П. ш. п. застосовують при розробці пологих і горизонтальних пластів різної потужності, вельми ефективний він при великій протяжності шахтного поля по тому, що випрало.
Блокову П. ш. і. здійснюють для шахт з великою виробничою потужністю або при розмірах шахтного поля по тому, що випрало більше 6 км. і метанообільності понад 10 м 3 на 1 т добового видобутку.
В межах одного шахтного поля можливе вживання змішаного (комбінованого) способу підготовки.
При погорізонтной П. ш. п. всі вироблення по підготовці пласта розташовують на рівні транспортного або вентиляційного горизонту і похилі вироблення проводять для підготовки стовпів довжиною не менше 800 м-коду з метою їх виїмки у напрямі падіння або повстання.
При нестійких бічних породах, коли утруднена підтримка підготовчих вироблень, пройденних по пласту, а також в цілях створення ізольованих виємочних полів на пластах з самозаймистим вугіллям удаються до польової підготовки — основні відкатувальні і вентиляційні штреки розташовують в стійкіших породах. Розробка свити пластів виробляється шляхом самостійної підготовки кожного пласта або із застосуванням групової підготовки: при двох або більшому числі пластів основні відкатувальні і вентиляційні штреки проходят і підтримують в одному з пластів, що розробляються або неробочих, а також в бічних породах, сполучаючи їх з виробленнями пластів проміжними квершлагами або сбойкам. Групова підготовка скорочує протяжність вироблень великого перетину, що проводяться і підтримуваних, спрощує роботу підземного транспорту, знижує втрати корисної копалини в целіках.
Спосіб П. ш. п. визначається техніко-економічним порівнянням можливих варіантів, заснованих на вживанні економіко-математичних моделей, що враховують основні геологічні, технічні і технологічні чинники.
П. ш. п. включає стадію гірських робіт, пов'язану з проведенням вироблень по пласту корисної копалини або у вміщаючих породах, забезпечуючу в подальшому виробництво нарізних і очисних робіт. В результаті П. ш. п. створюються комунікації для вентиляції, каналізації електроенергії, пересування людей і транспортування вантажів між очисними забоями і розкриваючими виробленнями.
Літ.: Норми технологічного проектування гірничодобувних підприємств чорної металургії з підземним способом розробки, Л., 1970; Основні техніко-економічні напрями розвитку вугільній промисловості СРСР на 1971—1975 рр., М., 1972; Методи оптимального проектування вугільних шахт, М., 1974.
