Під'язиковий апарат , частина вісцелярного скелета наземних хребетних і людини, розташована між гілками нижньої щелепи під мовою (звідси назва). П. а. — залишок зябрових дуг кистеперих риб, змінений в процесі історичного розвитку хребетних. Якнайповніше розвинений в безногих і личинок хвостатих земноводних, в яких в П. а. ясно помітні під'язикова дуга (її нижній відділ) і 3—4 зябрових дуги. В безхвостих земноводних всі ці елементи зливаються в широку хрящову пластинку — тіло, що несе 4 пари відростків. У плазунів і птиць непарні елементи зябрового апарату утворюють подовжене тіло П. а., що служить опорою для мови, а парні елементи — не більше 3 пар відростків, або ріжків. У ссавців і людини П. а. зазвичай називають під'язиковою кістю, що складається з непарного тіла і 2 пар відростків — великих і малих ріжків. П. а. зміцнюється рядом м'язів шиї, що пов'язують його з нижньою щелепою і черепом, а також з ключицями і грудиною, у багатьох тварин ще і з лопаткою; від П. а. відходжують також м'язи мови. Роботою цих м'язів обумовлюються рухи П. а. і дна ротової порожнини, а також мови і гортані, що має істотне значення при ковтанні і звукообразованії.
