Південно-західний економічний район
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Південно-західний економічний район

Південно-західний економічний район, один з крупних економічних районів Радянського Союзу, розташований головним чином в Правобережній Україні. Включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Закарпатську, івано-франківську, Київську, Львівську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку, Черкаську, Чернігівську і Чернівецьку область. Площа 269.4 тис. км 2 . У Ю.-З.(південний захід) е. р. (на 1 січня 1978) 183 міста. Найважливіші міста (тис. жителів): Київ (2131) Левів (655), Вінниця (304), Житомир (244), Чернігів (241), Черкаси (236) Чернівці (218), Рівно (173), Хмельницький (173), Івано-Франківськ (146), Біла Церква (146), Луцьк (141), Тернопіль (139).

  Північна частина району зайнята Поліською і Придніпровською низовинами, південна — Волинською, Подільською і Придніпровською возвишенностямі, розчленованими долинами (Дніпра, Десни, Пріпяті, Дністра, Південного Буга і ін.), ярами і балками. На крайньому Ю.-З.(південний захід) Карпати і Закарпатська низовина. Грунти на С. (у Поліссі) переважно дерново-підзолисті і болотні, на Ю. (зона лісостепу) — звичайні чорноземи і сірі оподзоленниє. У районі є родовища вугілля ( Львівсько-волинський вугільний басейн . Дніпровський буровугільний басейн), нафти (Прикарпаття, з Чернігівська область), природного газу до (Прикарпаття), торфу, калійної і куховарської солей, сірки (Роздол, Яворів), титанових руд, каоліну, бентонітових глин, озокериту, будматеріалів і др.; мінеральні джерела.

  В загальносоюзному територіальному розподілі праці район виділяється розвиненою промисловістю, що переробляє з.-х.(сільськогосподарський) сировина, виробництвом різних машин і приладів, багатогалузевим інтенсивним сільським господарством.

  Паливно-енергетична промисловість використовує місцеві вугільні, нафтогазові, торф'яні і гідроенергоресурси. Крупні ГРЕС(державна районна електростанція): Трипільська, Ладижінськая, Бурштинськая, Добротворськая: ТЕЦ(теплоелектроцентраль) — в Києві, Львові, Чернігові. На Дніпрі побудована Київська і Канівська ГЕС(гідроелектростанція). Будуються (1978) Чорнобильська, Рівненська АЕС(атомна електростанція), Чигирінськая ГРЕС(державна районна електростанція) Дністровська ГЕС(гідроелектростанція).

  Одна з найважливіших галузей промисловості — машинобудування і металообробка, зосереджена переважно в Києві (виробництво верстатів-автоматів, хімічного устаткування, судів, приладів, екскаваторів, мотоциклів, мед.(медичний) інструментів і ін.) і Львові (виробництво автобусів, автонавантажувачів, верстатів, приладів, мотовелосипедів, телевізорів, газової і телефонно-телеграфної апаратури). Інші центри машинобудування: Чернівці (нафтоапаратура), Бердичів, Фастів, Коростень (устаткування для хімічної промисловості), Вінниця (підшипники, електротехнічні вироби), Хмельницький (ковальсько-пресове устаткування), Тернопіль (бурякозбиральні комбайни, електроарматура, авторемонт), Рівно (електротехнічне устаткування), Луцьк (автомобілі) і ін. Будуються (1978) завод верстатів-автоматів в Житомирі і Нововолинський завод спеціального технологічного устаткування.

  Підприємства хімічної промисловості виробляють калійні (Калуш, Стебник), фосфатні (Вінниця), азотні (Черкаси, Рівно) добрива, хімічного волокна і нитки (Київ, Черкаси, Чернігів, Сокаль) і ін. Нафтопереробні заводи — в Дрогобичі, Львові, Надвірною; заводи гумотехнічних виробів — в Білій Церкві, Києві. Сірчана промисловість — в Прикарпатті. З галузей харчової промисловості загальносоюзне значення має цукрова; розвинені також м'ясна молочна, спиртна, кондитерська, плодоконсервна галузі. Найбільші центри: Київ, Львів, Вінниця, Черкаси, Кам'янець-подільський, Біла Церква, Чернігів.

  Легка промисловість представлена текстильною (Київ, Чернівці, Тернопіль, Черкаси), швацькою (Київ, Чернігів, Чернівці, Вінниця, Львів), шкіряно-взуттєвою (Львів, Вінниця, Київ), трикотажною (Київ і ін.), льняною (Житомир, Рівно) і іншими галузями.

  Розвинена деревообробна, лісова, целюлозно-паперова промисловість. Меблева промисловість — в Львові, Ужгороді, Києві, Мукачеве, Житомирі, Черкасах. Широко поширено виробництво будматеріалів.

  Провідна галузь сільського господарства — землеробство. Посівна площа понад 13 млн. га (1977). 48% посівів займають зернові культури — озима пшениця (2,5 млн. га ), ячмінь (1,5 млн. га), гречка, кукурудза на зерно, зернобобові жито. З технічних культур обробляють цукровий буряк (1,1 млн. га ), соняшник, льон-довгунець. Вирощують картоплю, овочі, кормові культури. Союзне значення має хмелярство. У районі зосереджене 46,9% загальній площі садів УРСР. Виноградарство — в Закарпатті і Придністров'ї. Площа осушених земель 2016,2 тис. га (1976). Поголів'я (на 1 січня 1978, млн.): великої рогатої худоби 12,1 (49% поголів'я УРСР), у тому числі корів 4,6 свиней 8,3; овець і кіз 2,5. Розвинені птахівництво, бджільництво і ставкове рибництво. Довкола крупних міст —прігородноє сільське господарство.

  Довжина залізниць понад 10 тис. км. (1977; густина 37,3 км. на 1000 км 2 ). Основні магістралі: Москва — Київ — Львів — Чіп, Київ — Донбас, Київ — Одеса, Київ — Мінськ. Довжина автодоріг 84,2 тис. км. (1976), у тому числі з твердим покриттям 60,6 тис. км. . Головні автодороги — Ленінград — Київ — Одеса, Харків — і Київ — Львів, Київ — Москва. Судноплавство по Дніпру, Десні, Пріпяті, Південному Бугу, Дністру. Територію району пересікають південна гілка нафтопроводу «Дружба», газопроводи Дашава — Київ, Рудки — Мінськ — Вільнюс — Рига, Шебелінка — Київ. Найважливіші аеропорти: Київ, Львів.

  З району вивозяться автобуси, екскаватори, промислове устаткування, прилади, телевізори, радіотехнічні вироби мотоцикли, цукор, консерви, фрукти, меблі будматеріали. Головні предмети ввезення: вугілля, метали, хімікати, нафта автомобілі, трактори, комбайни, лісоматеріали, будматеріали, риба.

  Літ.: Матеріали XXV з'їзду Комуністичної партії України, До., 1976; Паламарчук М. М., Пила Ст І., Стаченко Д. Н., Проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Південно-західного району, М., 1976; Українська РСР Економічні райони, М., 1972; Паламарчук М. М., Економiчна географя Української РСР, Київ, 1975; Народне господарство Української РСР в 1975 році. Статістіч. щорічник, До., 1976.

  І. А. Ерофєєв.