Пушкін Василь Львович [27.4(8.5) .1770, Москва, — 20.8(1.9) .1830, там же], російський поет. Дядько А. С. Пушкіна . Друкувався з 1793. У 1822 видав збірку «Вірша». Був послідовником Н. М. Карамзіна і І. І. Дмітрієва, учасником «Арзамаса» (з 1816). Автор елегій, романсів, пісень, альбомних віршів в дусі сентименталізму. Писав також байки і епіграми. У його ірої-комічній поемі «Небезпечний сусід» (1811) реалістично збережені вдачі московського панства. Одним з перших відмітив талант А. С. Пушкіна.
Соч.: Вигадування, СП(Збори постанов) Би, 1893; [Вірші], у кн.: Поети-сатирики кінця XVIII — нач. XIX ст, Л., 1959; [Вірші], у кн.: Поети 1790—1810-х рр., [Л.], 1971.
Літ.: Піксанов Н. До., Дядько і племінник, в кн.: Пушкін А. С., Полн. собр. соч.(вигадування), т. 5, СП(Збори постанов) Би, 1911; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
