Пухирчатка, пемфігус (від греч.(грецький) pémphix, родовий відмінок pémphigos — крапля, міхур), хронічне захворювання, що характеризується висипанням міхурів з млявою покришкою і серозно-геморагічним вмістом на зовні не змінених шкірі і слизистих оболонках порожнини рота, гортані, очей, статевих органів. Міхури швидко збільшуються в розмірах і кількості, лопаються, утворюючи обширні укриті виразками поверхні. Порушується загальне стан хворого (слабкість, підвищення температури тіла); при поразці рота і гортані утруднена їда. Причини виникнення П. остаточно не з'ясовані. Хворіють зазвичай особи середнього і літнього віку. Для достеменної, або акантолітічеськой, П. характерна наявність акантоліза (одна з форм дегенеративної зміни кліток епідермісу шкіри), який полягає в розплавленні міжклітинних містків, дегенеративній зміні ядер і втраті частини протоплазми кліток, в результаті чого відбувається порушення зв'язку між шарами епідермісу. При неакантолітічеськой П. міхури утворюються унаслідок запального процесу. При достеменній П. хвороба поступово прогресує, розвивається кахексія, прогноз при неакантолітічеськой П. відносно сприятливий. Лікування: гормональні препарати, протимікробні, знеболюючі і ін. засобу; зовнішньо — дезинфікуючі розчини.
