Пуркаєв Максим Олексійович [14(26) .8.1894, с. Налітово, нині с. Пуркаєво Дубенського району Мордовської АССР, — 1.1. 1953, Москва], радянський воєначальник, генерал армії (1944). Член КПРС з 1919. Народився в сім'ї робітника-мордвина. У армії з 1915, закінчив школу прапорщиків (1916). У Червоній Армії з 1918, брав участь в Громадянській війні 1918—20 на Східному і Західному фронтах — командир роти, батальйону і полку. У 1923 закінчив курси «Постріл», в 1936 Військову академію ним. М. Ст Фрунзе, в 1936—38 командував дивізією, в 1938—1941 начальник штабу Білоруського і Київського особливих військових округів. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 начальник штабу Південно-західного фронту (червень — липень 1941), командувач 60-ою армією (з грудня 1941 3-я ударна армія) на Північно-західному і Калінінськом фронтах, командувач військами Калінінського (1942—43), Далекосхідного (квітень 1943 — серпень 1945) і 2-го Далекосхідного (1945) фронтів. Після війни командував військами Далекосхідного військового округу (вересень 1945 — січень 1947), з червня 1947 начальник штабу і 1-й заступник головкому військами Далекого Сходу, з липня 1952 начальник Управління вищих військово-учбових закладів Військового міністерства СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри і медалями.
