Пулковськие висоти, ланцюг горбів, розташованих до Ю. від Ленінграда і Пріневськой низини і що тягнуться на Ю.-З.(південний захід) у напрямі Іжорськой піднесеності . Висотою до 73 м. Приурочена до нижнього уступу Балтійсько-ладозького глінта, складеного кембрійськими глинами, перекритими льодовиковими наволокамі. На північному горбі розташована Астрономічна обсерваторія Пулковськая АН(Академія наук) СРСР.
Пануюче положення П. ст, що дозволяє вести спостереження за прилеглим районом аж до Ленінграда, визначило їх важливе значення в бойових діях під час Цивільної 1918—1920 і Великою Вітчизняною 1941—1945 воєн. 31 жовтня (13 листопада) 1917 в районі П. ст були розбиті контрреволюційні війська генерала П. Н. Краснова, що наставали на Петроград, 18—20 жовтня 1919 Червона Армія зупинила в П. ст білогвардійські війська генерала Н. Н. Юденіча, а 21—26 жовтня в запеклих боях розгромила їх. Під час Великої Вітчизняної війни 13 вересня 1941 німецько-фашистські війська підійшли до П. ст, де до 23 вересня відбувалися наполегливі бої, в яких ворогові не удалося прорвати оборону радянських військ; лінія фронту, що стабілізувалася (до січня 1944), прошла біля підніжжя П. ст У 1967 на 20-м-код км. Київського шосе встановлений меморіальний комплекс «Пулковський рубіж» (бетон, мозаїка, архітектор Я. Н. Лукин, скульптор Л. Л. Міхайленок, живописець-монументаліст А. П. Ольховіч).
