монастир Пськово-печорський, чоловічий монастир в м. Печори Псковської області. Виник біля середини 15 ст, коли в печерах оселилися перші ченці-пустинники. У 1473 тут була побудована печерна церква першого Пречистого Богородиці (сучасний її фасад — 18 ст). Після розгрому П.-П. м. лівонськимі феодалами він був відновлений псковським дяком М. Г. Мунехиним (1519). Біля монастиря виник посад, що перетворився пізніше на місто. У 50—60-х рр. 16 ст П.-П. м. разом з посадом був обнесений кріпосною стіною з баштами (зміцнення перебудовані в 1701). Він став важливим форпостом оборони на західному кордоні Росії. У 1581—82 монастир витримав облогу військ Стефана Баторія, а в 1611—16 — польських військ Я. Ходкевіча і А. Лісовського і шведських військ Густава II Адольфа. Після Північної війни 1700—21 монастир втратив своє військове значення. У 1920—40 — на території буржуазної Естонії. П.-П. м. — один з чоловічих монастирів, що діють в СРСР. Збереглися: кріпосна стіна з 9 баштами (камінь-плитняк, 1553—65; реставруються в 1960-х рр.), печерна церква першого Пречистого (1473), церква Благовещенськая (1541, фасади обидві — 18—19 вв.(століття)); надвратная Никольськая церква (1565), 2-ярусна дзвінниця псковського типа (16—17 вв.(століття)), печери (завдовжки близько 200 м-код ; є монастирським кладовищем).
Літ.: Рабіновіч Р., Архітектурний ансамбль Пськово-печерського монастиря, в збірці: Архітектурний спадок, [у] 6, М., 1956; Таратушко А. Т. Петров Р. Ст, Ізборськ. Печори. Путівник [2 видавництва, Л., 1971].
