Прімаков Віталій Маркович [18(30) .12.1897 — 11.6.1937], радянський воєначальник, комкор (1935). Член Комуністичної партії з 1914. Народився в м. Семеновка (нині р. Семеновка Чернігівської області) в сім'ї вчителя. Будучи гімназистом, в 1915 за поширення серед військ Чернігівського гарнізону революційних відозв проти війни був засуджений до заслання до Сибіру на поселення. У квітні 1917 повернувся із заслання, з червня член Київського комітету більшовиків. У серпні 1917 поступив в піхотний запасний полк в Чернігові і цим полком був направлений делегатом на 2-й Всеросійський з'їзд Рад, брав участь в боях під Пупковом і Гатчиной. Член ВЦИК 2-го скликання. У січні 1918 за рішенням Українського радянського уряду сформував полк Червоного козацтва. Під час Громадянської війни 1918—20 командував кавалерійським полком, бригадою, 8-ою кавалерійською дивізією, 1-м-код кінним корпусом Червоного козацтва. Закінчив Вищі воєнно-академічні курси (1923). У 1924—25 начальник Вищої кавалерійської школи в Ленінграді. У 1925—1926 у відрядженні в Китаї. У 1927—30 військовий аташе в Афганістані і Японії. У 1931—33 командував корпусом. У 1933—35 заступник командувача Північно-кавказьким військовим округом, заступник інспектора вищих військово-учбових закладів. З 1935 заступник командувача Ленінградського військового округом. Нагороджений 3 орденами Червоного Прапора.
Літ.: Дубінський І., Прімаков [1897—1937], М., 1968.
