Протозірки
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Протозірки

Протозірки (від прото... ), умовна назва тіл, з яких виникають зірки. Представлення о П. оформилося у зв'язку з ученням про зоряних асоціаціях, розвинених в 1947—48 радянськими астрономами В. А. Амбарцумяном і Б. Е. Маркаряном. Зоряні асоціації характеризуються нерівномірним розподілом зірок; великі О-асоціації, як правило, володіють декількома ядрами, що є тісними зоряними групами: розсіяні зоряні скупчення, кратні зірки типа трапеції Оріона і зоряні ланцюжки, що містять зазвичай гарячі зірки високої світимості.

  Дослідження показали, що ці зоряні групи нестійкі, швидко розпадаються; вони складаються з «молодих» зірок і, можливо, є центрами звездообразованія. У зоряних асоціаціях зазвичай одночасно існує по декілька таких центрів. Одиночні зірки в зоряних асоціаціях, ймовірно, є результатом руйнування раніше існуючих зоряних груп. Вказані тісні зоряні групи, що мають зазвичай маси, в сотні разів Сонця, що перевищують масу, часто володіють відносно невеликими лінійними розмірами — близько 1 пс. Всі ці факти поряд з деякими іншими привели до виводу, що зірки в зоряних асоціаціях виникають в основному групами з тіл порівняно малого об'єму, поперечником не більше 0,1 пс, і відносно великої щільності. Ці тіла і були названі протозірками. П. не ототожнені ще з якими-небудь спостережуваними небесними об'єктами. Проте є підстави передбачати, що їх фізична природа сильно відрізняється від природи відомих небесних тіл.

  Літ.: Амбарцумян Ст А. і Маркарян Би. Е., Зоряна асоціація довкола Р Лебедя, Ер., 1949 (Повідомлення Бюраканськой обсерваторії, ст 2); Амбарцумян Ст А., Про протозірки, «Докл. АН(Академія наук) Вірменською РСР», 1953, т. 16 № 4; Маркарян Би. Е., Переглянутий список зоряних асоціацій типа Про, там же, 1952, т. 15 № 1.