Протитуберкульозні засоби, лікарські препарати, що специфічно діють на збудника туберкульозу . Виділяють 2 групи П. с.: основні (т.з. препарати 1-го ряду) і резервні (препарати 2-го ряду). До перших відносяться: ізоніазід; гідразид ізонікотинової кислоти і його похідні — фтівазід, метазід, салюзід, ларусан; антибіотики — стрептоміцину сульфат, дігидрострептоміцина сульфат і деякі др.; натрієва сіль парааміносаліцилової кислоти (ПАСЬК), бепаськ і пасоміцин, дігидрострептоміцин, що є, у поєднанні з ПАСЬком.
Препарати 2-го ряду застосовують головним чином для дії на мікобактерії туберкульозу, що стали стійкими до препаратів 1-го ряду. До них відносяться антибіотики — канаміцин, фаоріміцин, циклосерін і препарати — етіонамід, протіонамід, піразінамід, етоксид, тібон. У 1960-і рр. були створені П. с. ріфампіцин і етамбутол, які знайшли вживання при хронічних формах туберкульозу, непіддатливих тривалій терапії препаратами 1—2-го рядів, а також при непереносимості ін. П. с.
Літ.: Шебанов Ф. Ст, Туберкульоз, М., 1969; Рабухин А. Е., Хіміотерапія хворих туберкульозом, М., 1970.
