Проськурін Петро Лукич (р. 22.1.1928, селище Косици Севського району Брянської області), російський радянський письменник. Член КПРС з 1971. Народився в селянській сім'ї. Працював шофером, лісорубом. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ним. М. Горького (1964). Друкується з 1958. Автор збірок повістей і розповідей («Ціна хліба», 1961; «Любов людська», 1965, і ін.), романів («Глибокі рани», 1960; «Гіркі трави», 1964; «Результат», 1966, і ін.). Роман «Судьба» (1972; Державна премія РРФСР, 1974), що розкриває в долях своїх героїв долі народні, динаміку історичних подій епохи будівництва соціалізму і Великої Вітчизняної війни 1941—45, став одним з помітних творів 70-х рр. Творчість П. відрізняють прагнення розкрити етичне життя народу, особливо в роки випробувань, проникнути в духовний світ сучасника, гострота і драматизм ситуацій.
Соч.: Шоста ніч. Розповіді і повість, М., 1970; Камінь сердолік, М., 1968.
Літ.: 3олотусський І., Про романи Петра Проськуріна, «Далекий Схід», 1960 № 5; Грінберг І., Поділа людські, «Прапор», 1967 № 7; Бровман Р., Долі людські, «Новий світ», 1973 № 5; Російські радянські письменники-прозаїки, Біобібліографічний покажчик, т. 7, ч. 2, М., 1972.
