Простій виробничий, тимчасове призупинення роботи з вини працівника або по не залежних від нього причинах (поломка верстата, відсутність сировини, матеріалів, електроенергії і т.д.).
В СРСР за час П. п. не з вини робітника або службовця заробітна плата виплачується у розмірі 1 / 2 тарифної ставки почасової оплати праці працівника відповідної кваліфікації, а в металургійній гірничорудній і коксовій промисловості — у розмірі 2 / 3 тарифної ставки (місячна заробітна плата в цих випадках не може бути нижче встановленого мінімального розміру). На період освоєння нових виробництв П. п. не з вини працівника (як на нових, так і на діючих підприємствах) оплачується з розрахунку тарифної ставки повременщика відповідного розряду. У тих галузях народного господарства, де для робітників-відрядників і рабочих-повременщиков встановлені єдині тарифні ставки, розмір оплати за час П. і. не з вини працівника визначається законодавством СРСР. Час П. п. з вини працівника оплаті не підлягає.
В разі П. п. робітники і службовці перекладаються (з врахуванням їх спеціальності і кваліфікації) на іншу роботу на тому ж підприємстві (у установі) на весь час П. п. або на ін. підприємство в тій же місцевості на строк до 1 місяця. При перекладі на нижчеоплачувану роботу унаслідок П. п. за робітниками і службовцями, що виконують норми вироблення, зберігається середній заробіток по колишній роботі, а за працівниками, що не виконують норми або переведеними на почасовий оплачувану роботу, зберігається їх тарифна ставка (оклад). Не допускається переклад кваліфікованих робітників і службовців на некваліфіковані роботи.
