Пролог (греч. prologos, від pro — перед і logos — слово, мова), вступна частина літературного і театрального твору, яка предворяєт загальний сенс, сюжет або основний мотиви твору або коротко викладає події, передуючі основній дії (сюжету ). У античній драмі П. — сцена або монолог, що передавали вихідну ситуацію або міф, які послужили основою сюжету. У середньовічній містерії, міракле, мораліте — молитва або проповідь, що включали початкову для п'єси притчу. У драмах Шекспіра, Гете, Шиллера П., поряд з мотивуванням наступних подій, часто містив естетичну декларацію автора. П. в сучасному значенні і різноманітті жанрового вживання складався починаючи з 19 ст (поема «Мідний вершник» Пушкіна, роман «Ярмарок пихатості» Теккерея). Поступово він усе більш змикався з сюжетом, по суті стаючи одним з його елементів: П. повести Н. В. Гоголя «Страшна помста», поеми Г. Лонгфелло «Гімн про Гайавате», романа І. Г. Еренбурга «Надзвичайні пригоди Хуліо Хуреніто...» (такий П. в оповідних жанрах називають інколи Vorgeschichte — передісторією). На відміну від передмови, П. завжди художествен.
