Прокуратор (лат. procurator, буквально— опікун, управитель), в Древньому Римі 1) домоуправітель. 2) Довірена особа римського громадянина в судових і комерційних справах (зазвичай з вільновідпущеників). 3) У епоху імперії також: керівники крупними маєтками (імператорськими і приватними), чиновники, що управляли невеликими провінціями, відали збором податків у великих провінціях або очолюючі фінансові і господарські відомства (фіск, ерарій і ін.).
