Прокофьев Олександр Андрійович [19.11(2.12) .1900, село Кобона, нині Волховського району Ленінградської області, — 18.9.1971, Ленінград], російський радянський поет, Герою Соціалістичного Труда (1970). Член КПРС з 1919. Перші збірки віршів — «Полудень», «Вулиця Червоних зірок» (обидва — 1931), «Перемога» (1931) — присвячені Громадянській війні 1918—20, учасником якої був П., ломці традиційного сільського устрою. Герої П. — селяни-рибаки, недавні червоноармійці, рядові парубки — «соснові кряжі»; пейзаж пов'язаний з рідними місцями поета — Пріладожьем. У 30-і рр. П. опублікував збірки ліричних віршів «Літопис» (1934), «В захист закоханих» (1939) і ін. Під час радянсько-фінляндської війни 1939—40 і Великої Вітчизняної війни 1941—45 П. — військовий журналіст, член письменницької групи при політуправлінні Ленінградського фронту, автор бойових агітаційних віршів, частівок, гасел. Значним творчим досягненням П. з'явилася поема «Росія» (1944; Державна премія СРСР, 1946) — про красу російської природи і патріотизм радянського народу. збірки «Заріччя» (1955) і «Запрошення до подорожі» (1960, Ленінська премія, 1961) відмічені масштабністю задуму, ясністю і глибиною форми. П. — своєрідний і яскравий художник, що широко користується народною мовою і фольклором; поезія його емоційна, енергійна, багатоколірна. Опублікував також декілька збірок віршів для дітей. Переводив твори українських і білоруських поетів. У 1945—48 і 1955—65 відповідальний секретар Ленінградського відділення СП(Збори постанов) РРФСР. Нагороджений 4 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. Вас. Федорова], т. 1—4, М. — Л., 1965—66; Прощання з пріморьем, Л., 1969; Безсмертя, Л., 1970; Ланки, Л., 1972.
Літ.: Молдавський Дм., Поезія Олександра Прокофьева, Л., 1959; Бахтін Ст, Олександр Прокофьев, 2 видавництва, М. — Л., 1963; Дементьев Ст, Блакитне іго. Поезія Олександра Прокофьева, М., 1964; Шошин Ст, Поет Олександр Прокофьев, Л., 1965.
