Припікання
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Припікання

Припікання , 1) каутеризація (позднелат. cauterisatio, від греч.(грецький) kauter — розжарене залізо), нанесення з лікувальною метою термічних, хімічних, електричних і променевих опіків. Застосовують для руйнування невеликих пухлин шкіри, бородавок, надлишкової грануляції, татуїровок і т.п. Проводять за допомогою діатермокоагуляції, гальванокаустіки (див. також Електролікування ) , хімічних речовин, лазерного випромінювання і ін. У хірургічній практиці застосовують також для розділення тканин, зупинки кровотеч (електроніж, промінь лазера); при деяких запальних захворюваннях — як відволікаючий і рефлекторно-терапевтичний засіб у вигляді гірчичника, ультрафіолетового опромінення (кварц) і ін.

загрузка...

  2) Цзю, ігніпунктура, метод китайської народної медицини, що полягає в точкових припіканнях шкіри; один з видів голкотерапії (чжень-цзю-терапії). При П. локальне роздратування шкірних рецепторів викликає місцеву і загальну реакції організму, що впливають на перебіг патологічного процесу. Виробляється тліючими паличками (сигаретами) з подрібненої сухого полину або китайського чернобильника. Крапки для П. вибирають залежно від захворювання. Основні свідчення до ігніпунктури — неврози і деякі ін. хвороби центральної і периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату і т.д. Протипоказано П. при невідкладних хірургічних захворюваннях, пухлинах і ін.

  Літ.: Чжу Лянь, Керівництво по сучасній чжень-цзютерапії. Акупунктура і припікання, пер.(переведення) з кит.(китайський), М., 1959; Воградік Ст Р., Основи китайського лікувального методу чжень-цзю. Горький, 1961.