Голкотерапія, акупунктура, іглорефлектотерапія, акупунктура, Чжень-Цзю-терапія, метод лікування введенням в тканині організму спеціальних металевих голок різної довжини в строго певні крапки на поверхні тіла. Розрізняють власне акупунктуру і ігніпунктуру — точкові припікання спеціально спресованими паличками з рослинних речовин. Обидва різновиди методу застосовувалися в народній медицині Китаю з прадавніх часів поширилися в інших країнах і знайшли вживання в клінічній медицині. На телі відомо 664 крапки, з яких лікарка вибирає ті або інші з них залежно від характеру захворювання. Ці «активні» точки відрізняються від сусідніх ділянок шкіри рядом особливостей: вищою больовою чутливістю, великим рівнем обмінних процесів, вищим електричним потенціалом і низьким електрошкірним опором. Голки для І. виготовляють з металу, завдовжки 1,5—12 см і товщиною 0,3—0,45 мм. При введенні голок в такі крапки виникають відчуття ломоти, розпирання, відчуття проходження струму, що і служить критерієм точності введення. Голки вводять або повільним обертанням, або швидким уколом, або услід за швидким уколом заглиблюють голку в тканині повільним обертанням. Зазвичай вводять 2—4 голки, які залишають в телі на 5—10—20 мін . Курс лікування складається з 10—15 таких сеансів, здійснюваних через день або щодня потім роблять перерву на 10—15 днів, після чого курс може бути повторений. Дія І. пояснюється помірним роздратуванням чутливих нервових гілочок шкіри, м'язів і судин. При цьому стимулюється і регулюється діяльність нервової системи, рефлекторно покращуються нервова регуляція і живлення органів і тканин, міняється продукція гормонів і біологічно активних речовин. І. надає лікувальний ефект при багатьох захворюваннях периферичної нервової системи (невралгії, неврити, в тому числі неврити лицьового нерва, радикуліти), при деяких захворюваннях центральної нервової системи (хорея, епілепсія, залишкові явища поліомієліту), при захворюваннях вегетативної нервової системи з судинними, трофічними і секреторними порушеннями, при функціональних захворюваннях нервової системи (неврастенія, психастенія), при ряду захворювань внутрішніх органів (гастроентерит, виразкова хвороба шлунку, коліт, бронхіальна астма і ін.), при ревматичних артритах алергічних станах, порушеннях менструального циклу. При деяких гострих інфекційних захворюваннях І. може служити допоміжним засобом лікування. Протипоказана І. при захворюваннях, що вимагають невідкладного хірургічного втручання: апендицит, кровотечі з внутрішніх органів, патологічні пологи, злоякісні новоутворення і ін.
Літ.: Чжу-Янь, Досягнення старокитайської медицини, пер.(переведення) з кит.(китайський), М., 1958; Цзінь Синь-Чжун, Китайська народна медицина, 2 видавництва, М., 1959.
