Прикладна лінгвістика , розділ мовознавства, що вивчає методи вирішення практичних завдань, пов'язаних з оптимізацією використання мови. П. л. не лише спирається на досягнення загальної лінгвістичної теорії, але і сама впливає на її розвиток, оскільки для вирішення практичних завдань зазвичай необхідні спеціальні дослідження, складові основний вміст П. л. Як наукова дисципліна П. л. існує з 2-ої половини 20 ст Її діапазон визначається потребами практики. Основні напрями П. л.: фіксація і зберігання мовної інформації — створення алфавітів і пісьменностей, орфографія, практична транскрипція і транслітерація (головним чином стосовно географічних назв і власних імен), створення інформаційних мов; передача мовної інформації — теорія переведення (головним чином науково-технічного), створення систем автоматичного переведення; автоматичне розпізнавання і синтез мови, теорія вчення нерідній мові, сурдопедагогика (вчення мові глухонімих) і тіфло-сурдопедагогика (вчення мові сліпо-глухонімих), теорія розбірливості мови (для оптимізації передачі мови по каналах зв'язку); автоматизація інтелектуальної діяльності, зв'язаної з використанням мови, — створення систем штучного інтелекту (автоматизованих) інформаційно-пошукових систем, систем автоматичного анотування і реферування інформації; використання мови в медицині — нейролінгвістика (патології мови, афазії як засоби діагностики ураження мозку) і др.; використання мови як засоби масової комунікації — мовне планерування (у країнах з багатомовним населенням), мовне будівництво, нормалізація мови (нормативні граматики і словники, орфоепія, уніфікація термінології; ктематоніміка — дослідження товарних знаків); створення міжнародних штучних мов польова лінгвістика (опис невивчених мов), вивчення впливу мови на поведінку людини (контентний аналіз, лінгвістична теорія реклами, пропаганди і ін.).
Літ.: Структурне і прикладне мовознавство. Бібліографічний покажчик літератури, виданої в СРСР з 1918 по 1963, М., 1965; Мельчук І. А., Равіч Р. А., Автоматичне переведення, 1949—1963. Крітіко-бібліографічній довідник, М., 1967; їх же, Автоматичне переведення 1964—1970, М., 1974.
