Преріальськоє повстання , народне повстання в Парижі проти контрреволюційної політики термідоріанського Конвенту, що відбувалося 1—4 преріаля III року республіки (20—23 травня 1795). Повсталі (міська біднота, робітники, ремісники) виступали з вимогою «хліба і конституції 1793 роки». У П. ст взяли участь окремі батальйони Національної гвардії. 20 травня повсталі зайняли будівлю Конвенту. До них прилучилися декілька уцілілих депутати-якобінців («Вершина»). Були декретовані утворення урядової комісії з 4 чіл., звільнення політичних увязнених, забезпечення Парижа хлібом. Проте повстанці проявили нерішучість, не заарештували урядові комітети, дали можливість термідоріанцам зібрати свої сили. Вночі 20 травня батальйони термідоріанцев увійшли до будівлі Конвенту. Але подавити повстання їм удалося лише 23 травня з допомогою введеній в столицю армії. Були засуджені до страти представники «Вершини» («останні монтаньяри») Ж. Ромм, П. А. Субрані, Е. Дюкенуа, Же. М. Гужон, Же. М. Дюруа, П. Бурбот, які після оголошення вироку наклали на себе руки.
Літ.: Тарле E. Ст, Жерміналь і преріаль, Соч., т. 6, М., 1959.
