Преображенський Борис Сергійович (15(27) .6.1892, Москва, — 7.12.1970, там же], радянський оторіноларінголог, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1950), Герою Соціалістичного Труда (1962). У 1914 закінчив медичний факультет Московського університету. У 1936—41 професор 3-го Московського медичного інституту, з 1941 завідувач кафедрою хвороб вуха, горла і носа 2-го Московського медичного інституту. Основні праці по проблемах ангіни і хронічного тонзиліту, тугоухості і глухоти, пошкоджень вуха, горла і носа, алергії в оториноларингології, історії медицини. Розробив класифікацію шкільної тугоухості; запропонував і удосконалив техніку деяких операцій, ряд медичних інструментів. Створив школу оторіноларінгологов. Один з організаторів Всесоюзного наукового суспільства оторіноларінгологов, почесний член Чехословацького наукового суспільства ним. Я. Пуркине, член Інтернаціонального комітету оторіноларінгологов, Угорській асоціації медичних суспільств. Нагороджений 5 орденами Леніна, а також медалями.
Соч.: Глухонімота, М., 1933; Військово-травматичні пошкодження вуха, горла, носа, М., 1944; Хвороби вуха, горла і носа, 7 видавництво, М., 1968 (совм. з Я. С. Темкиним і А. Р. Ліхачевим); Ангіна, хронічний тонзиліт і зв'язані з ним захворювання, М., 1970 (совм. з Р. Н. Попової).
Літ.: Пам'яті Б. С. Преображенського, «Вісник оториноларингології», 1971 № 2.
