Потапенко Ігнатій Миколайович (грудень 1856, сіло Федоровка, нині Херсонської області, — 17.5.1929, Ленінград), російський письменник. Народився в сім'ї священика. Вчився в Новоросійському університеті в Одесі, закінчив Петербурзьку консерваторію по класу співу. Друкувався з 1881 (розповіді з народного українського побуту). Твори П. з життя інтелігенція і духівництва (повість «На дійсній службі», 1890, роман «Не герой», 1891 багаточисельні розповіді і ін.) співзвучні ліберально-народницькій теорії «малих справ». Один з представників натуралізму в російській літературі. У 1900-і рр. ставилися п'єси П.: «Вища школа», «Спокутування» і ін. Зустрічався і переписувався з А. П. Чеховим, написав спогади про нього. У 1915 опублікував роман «Відступ». Друкувався і після Жовтневої революції 1917.
Соч.: Повести і розповіді, т. 1—12, СП(Збори постанов) Би. 1891—99; Соч., 4 видавництва, т. 1—6, СП(Збори постанов) Би, 1905; П'єси, СП(Збори постанов) Би, 1902; Чесна компанія, М. — Л., 1926; Мертве море, Л., 1929.
Літ.: Струнін Д., Кумир дев'яностих років, «Російське багатство», 1891 № 10; Гроссман Л., Роман Ніни Зарічною, альм. «Прометей», т. 2, М., 1967; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М. — Л., 1962.
