Послання , епістола (греч. epistole) літературний жанр — віршований лист. У європейській поезії вперше з'являється в Горація (1 ст до н.е.(наша ера)), продовжує жити в лат.(латинський) і потім новоязичной поезії середньовіччя і Відродження, переживає розквіт в епоху класицизму (Н. Буало, Вольтер, А. Піп, І. Готшед, А. П. Сумароков, Д. І. Фонвізін і др.); у епоху романтизму починає виходити з моди (ср., проте, «Мої пенати» До. Н. Батюшкова, «Послання цензорові» А. С. Пушкина і ін.) і до середини 19 ст перестає існувати як жанр. Вміст П. за традицією переважний морально-філософське і дидактичне, але були багаточисельні П. оповідні, панегіричні, сатиричні, любовні і пр.; загальною ознакою були лише наявність звернення до конкретного адресата і відповідно такі мотиви як прохання., побажання і пр. Незрідка особливо важливого (публіцистичного, дидактичного, релігійного, ділового) вмісту: Послання Апостолів, П. протопопа Авакума, П. князя А. Курбського Івану Грізному, П. президента конгресу (у США) і пр.
