Посередництво, в міжнародному праві один із засобів мирного дозволу суперечок між державами шляхом переговорів за участю третьої держави (посередника) і на основі висунутих їм умов. Висунення посередником певних пропозицій як бази для переговорів і врегулювання суперечок відрізняє П. від простого сприяння або «добрих послуг» . Процедура П. регламентована Гаагськими конвенціями 1899 і 1907 і Статутом ООН(Організація Об'єднаних Націй) (ст. 33). Згідно із Статутом ООН(Організація Об'єднаних Націй), конвенціями і існуючою практикою, посередник може виступати на прохання сторін, що сперечаються, за власною ініціативою або по почину держав, не причетних до суперечки. У практиці СРСР відомі випадки, коли Радянський уряд приймав П. інших держав або само виступав посередником. Наприклад, в 1945 СРСР погодився на П. тимчасового французького уряду в переговорах з Швейцарією про положення інтернованих під час війни.
